Ми віримо, що Святе Писання було надприродним чином натхненне Богом і написане мужами Божими. Воно є правдивим, безпомилковим у всьому змісті, і залишається істинним навіки. Ми віримо, що Святе Писання — це повне і завершене об’явлення Божої волі для людства, верховний стандарт для оцінки людських думок, поведінки та поглядів.

1. Під Святим Писанням ми розуміємо канонізоване зібрання з 66 книг — від Буття до Об’явлення, що не просто містить Слово Боже, але є істинним Словом живого Бога.
2. Під натхненням ми розуміємо, що чоловіки Божі писали книги Святого Писання, ведені Духом Святим — безпосереднім і надприродним впливом — настільки точно, що написане ними Слово було дослівно Богонатхненним і є непорушним, як жодне інше писання в історії людства — минулій чи майбутній.
3. Диявол має нестримну ненависть до Слова Божого, і його атаки особливо посилились у другій половині минулого століття, зокрема через вплив модерністських учень на сучасні переклади Біблії. Яскраві приклади цього наявні у багатьох новітніх перекладах.

Ми використовуємо Синодальний переклад російською мовою, переклад Огієнка українською мовою, і Авторизований переклад короля Якова 1611 (KJV) англійською. У разі суперечностей між цими трьома перекладами — перевага надається KJV.

2 Тим. 3:16–17; 2 Петр. 1:19–21; Дії 1:16; Дії 28:25; Пс. 118:160, 130, 89; Лк. 24:25–27, 44–45; Ів. 17:17; Притч. 30:5–6; Рим. 3:4; 1 Петр. 1:23; Об’явл. 22:19; Ів. 12:48; Іс. 8:20; Еф. 6:17; Рим. 15:4; Лк. 16:31; Пс. 18:8–12; Ів. 5:39, 45–47.

Ми віримо, що є лише один живий і істинний Бог — нескінченний, розумний Дух, Який має певну, особисту природу, є Творцем, Володарем і Верховним Господом неба й землі; Його святість — незбагненно славна, і Він є гідним усякої честі, довіри, надії, любові, захоплення, поклоніння та відданості.
Ми віримо в єдність Бога в трьох Особах — Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий — рівних у Божественній сутності, Які спільно здійснюють гармонійний задум Божого спасіння.

Ми віримо в надприродне народження від Діви й у повну Божественність Господа Ісуса Христа; в Його жертвенну, викупну смерть на Голгофі заради очищення гріха через пролиття Його безцінної крові один раз і назавжди; у буквальне тілесне воскресіння та вознесіння з Оливної гори; у Його заступництво за святих по праву руку Отця; і в Його тілесне видиме повернення перед Тисячолітнім Царством.

Вих. 20:2–3; Бут. 17:1; 1 Кор. 8:6; Еф. 4:6; Ів. 4:24; Пс. 145:5; Пс. 82:19; Пс. 90:2; Єрем. 10:10; Вих. 15:11; Об’явл. 4:11; 1 Тим. 1:17; Рим. 11:33; Мк. 12:30; Мт. 28:19; Ів. 15:26; 1 Кор. 12:4–6; 1 Ів. 5:7; Ів. 10:30; Ів. 17:5; Дії 5:3–4; 1 Кор. 2:10–11; Фил. 2:5–6; Еф. 2:18; 2 Кор. 13:13.

Ми віримо, що біблійне описання створення у книзі Буття має розумітись буквально, а не образно чи символічно. Людина була створена в святості, безпосередньо за образом і подобою Божою Самим Богом. Створення людини не є результатом еволюції, мутацій або поступового розвитку від нижчих форм життя до вищих.

Ми віримо, що всі форми життя — тварини й рослини — були створені безпосередньо Богом, і Богом встановлений закон проголошує, що вони повинні розмножуватися лише «за родом своїм».

Бут. 1:1, 11, 24, 26–27; Бут. 2:21–23; Вих. 20:11; Дії 4:24; Кол. 1:16–17; Євр. 11:3; Ів. 1:3; Об’явл. 10:6; Рим. 1:20; Дії 17:23–26; Єрем. 10:12; Неєм. 9:6.

Ми віримо в реальність гріхопадіння людини й у повну, загальну гріховність людства, яка зробила людину безпомічною та позбавленою надії на спасіння власними зусиллями.

Бут. 3:6; Рим. 5:12, 19; Рим. 3:10–19; Еф. 2:1, 3; Рим. 1:18, 20, 28, 32; Єз. 18:19–20; Гал. 3:22.

Ми віримо, що згідно з Писанням істинна церква є зібранням відроджених віруючих, які охрестилися водним хрещенням шляхом повного занурення у воду, пов’язані Завітом віри, що добровільно зібралися разом для спільності, взаємного збудування, проповіді Євангелія та дотримання установ Христа, керуючись Його Словом. Церква є оплотом і носієм Божественної та вічної благодаті. Церква має дотримуватись постанов Христа, керуватись Його законами, реалізовувати Його дари, права і привілеї, даровані через Його Слово.

Ми віримо, що "Церква, яка є Його тілом" — це вся спільнота віруючих у Христа, як з юдеїв, так і з язичників, незалежно від того, чи вони на небесах, чи на землі. Керівниками помісної церкви є пастори (пресвітери), обов’язки й вимоги до яких чітко визначені в Писанні. Ми віримо, що єдиним Главою церкви є Ісус Христос через Святого Духа.

Ми віримо, що Писання допускає співпрацю істинних церков у боротьбі за віру й поширенні Євангелія, але при цьому кожна помісна церква самостійно визначає обсяг та спосіб такої співпраці. Ми віримо, що помісна церква має повне право самоуправління без втручання ззовні, з боку будь-яких ієрархічних структур чи організацій. У всіх питаннях членства, внутрішнього устрою, дисципліни та благодійності, рішення помісної церкви є остаточними.

Дії 2:41-42; 1 Кор. 11:2; Еф. 1:22-23; Еф. 4:11; 1 Кор. 12:4, 8-11; Дії 14:23; Дії 6:5-6; Дії 15:23; Дії 20:17-28; 1 Тим. 3:1-13; Мт. 28:19-20; Кол. 1:18; Еф. 5:23-24; 1 Петра 5:1-4; Дії 15:22; Юди 1:3-4; 2 Кор. 8:23-24; 1 Кор. 16:1; Мал. 3:10; Лев. 27:32; 1 Кор. 16:2; 1 Кор. 6:1-3; 1 Кор. 5:11-13


Церква, як незалежне помісне зібрання, заявляє про своє бажання мати спілкування та співпрацювати з усіма істинними віруючими тієї ж Дорогоцінної віри, де таке спілкування та співпраця не веде до компромісу щодо основних істин Божого Слова. Водночас Церква рішуче відмежовується від невіруючих у духовних питаннях та виступає проти об’єднання і співпраці в духовній сфері з ліберальними, модерністськими чи лжевчителями.

Церква прагне, щоб її ідентифікували як цілком і виключно баптистську, оскільки ми віримо в:

1. Спасіння по благодаті, а не через діла закону.
2. Належність до церкви відроджених віруючих. Нове народження віруючого — це зміна, здійснена в душі Святим Духом після того, як людина повірила в Ісуса Христа. Кожен член церкви повинен бути народженим згори.
3. Священство всіх віруючих. Кожен віруючий вважається священиком, який приносить духовні жертви Богові.
4. Незалежність і автономність помісної церкви. Це означає відокремлення церкви від держави, повну незалежність від будь-якого зовнішнього втручання з боку державних органів, урядів, інших церков, релігійних організацій чи окремих осіб.
5. Установлення, дані помісній церкві:

A. Хрещення зануренням у воду. Ми відкидаємо будь-який вид хрещення немовлят.
Б. Вечеря Господня, яка полягає у споживанні прісного хліба та виноградного соку, що символізують тіло і кров Господа.

6. Повернення Ісуса Христа перед Тисячолітнім Царством. Христос буде царювати тисячу років на землі, в Єрусалимі.

Віруючі мають відділятися від мирських і гріховних звичок і присвячувати себе християнському впливу й служінню; кожен віруючий зобов’язаний уникати усякого зла, не робити нічого, що могло б стати спокусою або преткновенням для брата, не ображати нікого, служити одне одному з любов’ю. Церква повинна зберігати, згідно з Божим словом, чистоту як у житті, так і в доктрині.

Ми віримо, що Святий Дух — це божественна Особа, рівна Богові Отцю та Богові Сину, єдиносущна з Ними. Святий Дух брав участь у створенні світу, викриває світ у гріху, праведності та суді, свідчить про істину Євангелії через проповідь і християнське свідчення. Від Нього походить народження згори. Саме Святий Дух запечатує віруючих, наповнює їх Собою, веде, навчає, освячує та утішає, воскрешає і прославляє їх.

Ів. 14:16–17; Мт. 28:19; Євр. 9:14; Ів. 14:26; Лк. 1:33; Бут. 1:1–3; 2 Сол. 2:7; Ів. 16:8–11; Ів. 15:26–27; Дії 5:30–32; Ів. 3:3–6; Еф. 1:13–14; Мт. 3:11; Мк. 1:8; Лк. 3:16; Ів. 1:33; Дії 11:16; Лк. 24:49; Ів. 16:13; Ів. 14:26; Рим. 8:14, 16, 26–27; 2 Сол. 2:13; 1 Петр. 1:2.

Ми віримо в реальність і особистість сатани, який був створений Господом святим (помазаним херувимом) і мав небесні привілеї, але через гордість і бажання стати Всемогутнім впав і повів за собою військо ангелів. Тепер він — князь зла, дух, що панує в повітрі й нині діє в синах непокори, осліплюючи, обманюючи й підбурюючи людей до бунту проти Бога та до відкинення спасіння в Ісусі Христі.

Він — неправедний бог цього світу, великий спокусник людини, головний ворог Господа Ісуса Христа і рушійна сила всього відступництва, наклепник на братів, засновник усіх фальшивих релігій, повелитель Антихриста і джерело всілякої темної сили. Однак він приречений на повну поразку з рук Божого Сина і на справедливий суд — вічну загибель у вогняному озері, приготованому для нього та його ангелів.

Іс. 14:12–15; Єз. 28:14, 17; Об’явл. 12:9; Юд. 6; 2 Петр. 2:4; Еф. 2:2; Ів. 14:30; 1 Сол. 3:5; Мт. 4:1–3; 1 Петр. 5:8; 1 Ів. 3:8; Мт. 13:25, 37–39; Лк. 22:3–4; Об’явл. 12:10; 2 Кор. 11:13–15; Мк. 13:21–22; 1 Ів. 2:22; Об’явл. 13:13–14; 2 Сол. 2:8–11; Об’явл. 12:7–9; 19:11, 16, 20; 20:1–3, 10; Мт. 25:41.

Ми віримо згідно з Писанням, що великим благословенням Євангелія, яке Христос дарує тим, хто вірує в Нього, є виправдання. Виправдання включає прощення гріхів і дар вічного життя, оснований на праведності Спасителя. Грішники стають виправданими не через жодні діла власної праведності, а виключно через віру в Кров Іскупителя. На основі цієї віри Бог Отець зараховує нам праведність Свого Єдинородного Сина — праведність без плями й вади, — та оголошує нас виправданими в Ньому.

Дії 13:39; Іс. 53:11; Зах. 13:1; Рим. 8:1; Рим. 5:9; Рим. 5:1; Тита 3:5-7; Рим. 1:17; Авв. 2:4; Гал. 3:11; Рим. 4:1-8; Євр. 10:38.

Ми віримо, що покаяння й віра є урочистим обов’язком, а також двома нерозривними дарами благодаті, які звершує у нашій душі животворящий Святий Дух Божий. Він викриває нас і дає глибоке усвідомлення провини, небезпеки, безпорадності й шляху спасіння у Христі. Ми звертаємося до Бога з щирим розкаянням, сповідуємо свої гріхи та благаємо про милість, і водночас щиро приймаємо Господа Ісуса Христа, публічно визнаючи Його єдиним Спасителем, здатним спасти таких, як ми.

Дії 20:21; Марка 1:15; Дії 2:37-38; Луки 18:13; Рим. 10:13; Пс. 50:1-6, 9; Іс. 55:6-7; Луки 12:8; Рим. 10:9-11.

Ми віримо, що християнське хрещення — це підкорення віруючого Господу через занурення у воду в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Приймати хрещення можуть лише віруючі, народжені згори. Хрещення не має спасаючого ефекту, але є знаком послуху та любові до Бога, коли віруючий визнає і стверджує перед Богом та братами, що він дійсно помер із Христом у своєму новому народженні, а також свою відповідальність повністю і беззастережно підкоряти своє тіло контролю Спасителя, що перебуває в ньому, визнаючи Його абсолютне панування в усіх сферах життя, водночас прагнучи наповнення та помазання Святим Духом, щоб через Його повноту це освячення могло ставати дійсністю.

Водне хрещення здійснюється лише рукопокладеними служителями помісної церкви. Через хрещення віруючий урочисто проголошує прекрасне свідчення нашої віри в розп’ятого, похованого й воскреслого Спасителя. Воно є прообразом смерті віруючого для гріха та воскресіння до нового життя. Хрещення є визначальною ознакою належності до помісної церкви та дає право на участь у Вечері Господній, де члени Тіла Христового разом, у молитві, через ламання хліба та чашу з плодом виноградної лози згадують любов померлого Спасителя. Вечері Господній завжди передує урочисте самодослідження віруючого.

Ми віримо в привілей і обов’язок кожного віруючого брати участь у служінні Вечері Господньої разом з іншими Божими людьми, які ходять у світлі та є слухняними Божому Слову. Хліб і виноградний сік є лише символами — Вечеря Господня не має спасаючого ефекту, але необхідна для того, щоб допомогти віруючому згадати страждання й смерть Христа, перевіряючи себе у світлі цієї істини, що спонукає до більшої любові, хвали, поклоніння, послуху й святості. Усі істинні віруючі повинні утримуватися від участі в цьому установленні з тими, хто, називаючи себе християнином, перебуває в непослуху, згідно з 1 Кор. 5:6–14, або з невіруючими.

Дії 8:36–39; Матвія 3:6; Івана 3:23; Римлян 6:4–5; Матвія 3:16; Матвія 28:19; Римлян 6:3–5; Колосян 2:12; Дії 2:41–42; Матвія 28:1, 9:20; 1 Коринтян 11:26.

Ми впевнені, що після справжнього народження згори і переходу в Божу сім’ю як новонародженого немовляти у Христі, християнин має вічне життя і ніколи не загине та не потрапить до пекла. Коли Бог щось починає, Він доводить це до кінця, а діла Його рук — вершина досконалості. У Господа слово завжди узгоджується з ділом. Неможливо втратити спасіння, коли воно справді отримане. Спасенні віруючі зберігаються силою Божою через віру у вічне викуплення. Ми віримо в остаточну й незворотну стійкість до вічного спасіння всіх, хто справді народився згори; душі віруючих після смерті стають досконалими в святості й одразу переходять у славу, а тіла віруючих спочивають у могилах до моменту їх воскресіння.

Івана 3:16, 36; 4:13–14; 5:24; 6:37, 39; 10:27–30; 14:16; 1 Івана 5:10–13; Юди 1:24; Ефесян 2:6, 8–9; 5:30; Римлян 3:24; 4:4; 5:10, 18–19; 6:23; 8:38–39; 2 Тимофія 1:7, 9; 4:18; Титу 3:5; 1 Коринтян 1:8; 3:11–15; 5:1–5; 12:18, 27; 2 Коринтян 5:1; Колосян 2:10; Филип’ян 1:6; 1 Петра 1:4–5, 23; 2 Солунян 2:16.

Ми віримо, що між праведними та нечестивими існує суттєва і глибока різниця. Тільки ті, хто через віру виправдані Ім’ям Господа Ісуса Христа і освячені Святим Духом Божим, є справді праведними в Божих очах. Усі ж ті, хто вперто залишається в нерозкаянності та невір’ї, Бог вважає нечестивими і грішними, такими, що перебувають під Його прокляттям (гнівом). Це розрізнення зберігається як до смерті, так і після неї, приводячи праведників до вічного блаженства, а загиблих — до вічних свідомих мук.

Малахії 3:18; Буття 18:23; Римлян 6:17–18; Приповісті 11:31; 1 Петра 1:18; Римлян 1:17; 1 Коринтян 15:22; Дії 10:34–35; 1 Івана 5:19; Галатів 3:10; Римлян 7:6; 6:23; Приповісті 14:32; Луки 16:25; Матвія 25:34, 41; Івана 8:21; Луки 9:26; Івана 12:25; Матвія 7:13–14.

Ми віримо, що громадська влада встановлена для захисту інтересів і на благо людського суспільства. За керівників треба молитися, їм слід добросовісно коритися і шанувати, за винятком випадків, коли їхні вимоги суперечать волі нашого Господа Ісуса Христа — Єдиного Господа нашого сумління та Господа всіх володарів, Царя царів і Правителя земних царств.

Римлян 13:7; 2 Самуїлова 23:3; Вихід 18:21–22; Дії 23:5; Матвія 22:21; Тита 3:1; 1 Петра 2:13, 17; Дії 4:19–20; Даниїла 3:17–18; Матвія 10:28; 23:10; Филип’ян 2:10–11; Псалом 71:11.

Ми віримо і повністю покладаємося на Святе Письмо в цих питаннях, розуміючи Святі Слова буквально, приймаючи на віру все до останньої йоти і риски. Щодо Воскресіння Христа ми віримо, що Господь воскрес тілесно, «… на третій день, за Писанням». Ми віримо, що тільки Він може бути нашим «… милостивим і вірним первосвящеником перед Богом», і що «… цей Ісус, вознесений від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли він піднімався на небо…». Тілесно, особисто і видимо всі живі святі будуть преображені, а мертві воскреснуть: «… раптом, у мить ока, при останній сурмі; бо сурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми будемо преображені». Спочатку Господь прийде на хмарах у повітрі, щоб взяти Свою наречену — Церкву, що передує періоду Великої Скорботи, яка по суті є «блаженною надією», Вознесінням Церкви, на яке ми повинні постійно сподіватися і до якого прагнути (1 Солунян 4:13-17; 5:9). Друге пришестя Христа у другій своїй частині відбувається наприкінці семи років Скорботи, щоб низложити нечестивих і царювати тисячу років буквальним царством на цій землі: «… дасть Йому Господь Бог престол Давида, Його батька»; Христу «потрібно царювати (тисячу років у праведності), доки не низложить усіх ворогів під ноги Свої».

Марка 16:6; Марка 16:19; Івана 14:3; Івана 20:27; Івана 14:3; 1 Івана 2:1; Об’явлення 19:11; Об’явлення 20:6; Об’явлення 3:21; Об’явлення 20:1-4; Об’явлення 20:6; Луки 1:31-33; Луки 24:2; Луки 4-6; Луки 1:32; Луки 24:51; Луки 24:39; Матвія 28:6-7; Матвія 24:27; Матвія 24:42; 1 Коринтян 15:4; 1 Коринтян 15:42-44, 51-53; 1 Коринтян 15:25; Дії 1:9; Дії 1:11; Євреїв 8:1; Євреїв 12:2; Євреїв 8:6; Євреїв 2:17; Євреїв 5:9-10; Євреїв 9:28; 1 Тимофія 2:5; 1 Солунян 4:16; Филип’ян 4:20-21; Ісаї 11:4-5; Ісаї 9:6-7; Псалми 71:8.

Повеління Господа нести Євангеліє всьому світові є ясним і беззаперечним. Церква твердо вірить, що Велике Поручення ніколи не було скасоване. Ми вважаємо, що всі новонароджені згори віруючі повинні бути налаштовані на місіонерську діяльність — не лише у своїй країні, а й за кордоном. Бог вшановує місіонерськи налаштовану помісну церкву. Якщо Бог покликає деяких її членів до місії, церковна громада, благословенна Господом, повинна сприяти цьому, підтримуючи своїх місіонерів молитвами та пожертвами. Ми віримо у пріоритетність проповіді Євангелія, як сказано в Римлян 1:16: «Бо я не соромлюся благовістя Христового, бо воно сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, спершу юдеєві, а також і еллінові.»

Матвія 28:18–20; Марка 16:15; Івана 20:21; Римлян 10:13–15

1. Духовні пожертви і приношення — основа віри. «Як ви багаті всією вірою, словом, знанням, усердям і любов’ю до нас, так і в цій добродійності перебагатійте» (2 Коринтян 8:7).
2. Бог наказав приносити дари в церкву в перший день тижня (неділю). «У перший день тижня кожен з вас нехай відкладає вдома й заощаджує, скільки може, щоб не робити збірок, коли я прийду» (1 Коринтян 16:2).
3. Десятина у Старому Заповіті — це 10% від усього, що Богом дароване, і вона належить Господу: «Принесіть всю десятину до комори, щоб у домі моєму була пожива, і випробуйте мене в цьому, — каже Господь Саваоф, — чи не відчиню я для вас вікна небесні й не виллю благословення понад міру?» (Малахії 3:10) «Всяка десятина на землі з насіння землі і з плоду дерева — святиня Господу» (Левит 27:30).
4. У Новому Заповіті немає прямої вказівки віддавати саме 10%, проте 10% вважається мінімумом пожертви, яку дитина Божа віддає Богові в період Церкви. (Приклад: Авраам приніс десятину за 400 років до Моісеєвого закону — Євреям 7:2-4). «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, анісу і кмину, а пропускаєте важливіше в Законі — суд, милосердя й віру: це потрібно було робити, і не залишати того іншого» (Матвія 23:23).
5. У Церкві Нового Заповіту існувала спільна каса для допомоги потребуючим:

«Не було між ними нужденних, бо всі, хто володів землею чи домом, продавали й приносили ціну проданого та кладе́ її до ніг апостолів, і кожному давався, в чому мав потребу...» (Дії 4:34-35).

Ми віримо, що існує суттєва й принципова різниця між праведниками, які увірували, та нечестивими невіруючими; що тільки ті, хто виправдані вірою в ім’я Господа Ісуса Христа, дійсно є праведними та будуть взяті на Небеса, щоб бути з Ним, тоді як усі ті, хто вперто перебуває в нерозкаяному стані та свідомому гріху, потраплять до пекла й зрештою будуть кинуті в озеро вогненне, що горить вогнем і сіркою — місце вічного, усвідомленого покарання, приготоване для диявола і його ангелів.

Ми віримо Святому Писанню, що Господь Ісус Христос був чудесним чином зачатий від Святого Духа, народжений від Діви Марії — непорочної та цнотливої, як ніхто інший з людей, що будь-коли народжувався на землі. Жоден інший чоловік не може бути народженим від жінки подібним чином у майбутньому.

Буття 3:15; Ісая 7:14; Матвія 1:18-25; Луки 1:35; Марка 1:1; Івана 1:14; Псалом 2:7; Галатів 4:4; 1 Івана 5:20; 1 Коринтян 15:47.

Ми віримо, що спасіння грішників звершується через благодать Божу і лише завдяки посередницькій праці Сина Божого, Який за волею Отця добровільно прийняв на Себе людську природу, залишаючись при цьому безгрішним. Він віддав належну шану Божому Закону Своїм досконалим послухом і Своєю смертю здійснив повне замісне викуплення наших гріхів. Викуплення, здійснене Ним, не є просто прикладом мучеництва, а добровільною жертвою за грішника, звершеною для нашого спасіння: Праведник, Який помер за неправедних, Господь Христос, Який поніс наші гріхи у Своєму тілі на хресті, славно воскрес із мертвих, сів на Престолі по праву руку Отця на Небесах. У Його доблесній Особі поєднуються найніжніші почуття з недосяжною для нас Божою досконалістю — лише Він є співчутливим і вседостатнім Спасителем.

Ефесян 2:8; Дії 15:11; Римлян 3:24; Івана 3:16; Матвія 18:11; Филип’ян 2:7; Євреїв 2:14; Ісая 53:4-7; Римлян 3:25; 1 Івана 4:10;
1 Коринтян 15:3; 2 Коринтян 5:21; Івана 10:18; Филип’ян 2:8; Галатів 1:4; 1 Петра 2:24; 1 Петра 3:18; Ісая 53:11; Євреїв 12:2; 1 Коринтян 15:20; Ісая 53:12; Євреїв 9:12-15; Євреїв 7:25; 1 Івана 2:2.

Ми віримо, що грішники повинні народитися згори, щоби бути спасенними. Нове народження є новим творінням у Христі. Воно відбувається миттєво, це не поступовий процес, а одноразова дія. Народжений згори переходить від смерті в гріхах до життя в участі в Божій природі через прийняття вічного спасіння — дару Божого. Нове творіння Бога є незбагненним для нашого обмеженого розуміння і не вкладається в жодні земні рамки — культури, характеру чи волі людини. Воно здійснюється виключно силою Духа Святого через істину Божого Слова, Яка підкорює наші кам’яні серця Євангелію. Нове творіння Бога є очевидним через плоди святого покаяння і довіри виключно завершеному спасінню у Христі Ісусі, Господі, Який дарує нове життя.

Івана 3:3; 2 Коринтян 5:17; Луки 5:27; 1 Івана 5:1; Івана 3:6-7; Дії 2:41; 2 Петра 1:4; Римлян 6:23; Ефесян 2:1; 2 Коринтян 5:19; Колосян 2:13; Івана 1:12-13; Галатів 5:22; Ефесян 5:9.

Ми віримо у викуплення та спасіння грішників лише благодаттю — через посередницьке служіння Сина Божого, Який, проливши Свою кров, звершив викуплення гріхів раз і назавжди; у повне й дароване прощення всіх гріхів усіх людей і кожного, хто прийме Господа Ісуса Христа як свого особистого Спасителя.

Ми віримо в абсолютну необхідність народження згори, тобто що грішники повинні народитися наново, щоб бути спасенними; що нове народження — це нове творіння у Христі Ісусі, і воно є миттєвою подією, а не тривалим процесом; що при новому народженні людина, яка була мертвою через свої провини та гріхи, стає учасником Божої природи та отримує вічне життя — безкоштовний дар Божий.

Ми віримо, що нове народження звершується не через водне хрещення чи будь-який інший людський або церковний чин, але виключно Божественною дією Святого Духа — прямо або опосередковано, через Богонатхненне Слово — для того, щоб схилити людину до добровільної покори Євангелії.

Ми віримо, що в новому народженні життя, отримане при природному, тілесному народженні, вважається таким, що померло з Христом на Голгофському хресті — через Божественно законне звершення. Ми віримо, що при новому народженні Христос починає жити у віруючому через Святого Духа, дух віруючого надприродно з’єднується з Ним, і таким чином віруючий наділяється новим, досконалим і безгрішним життям, яке робить його праведністю Божою в Ісусі Христі.

Справжнє свідчення нового народження проявляється у святих плодах — покаянні, вірі та новому житті.

1 Солунян 1:4; Колосян 3:12; 1 Петра 1:2; Титу 1:1; Римлян 8:29-30; Матвія 11:28; Ісаї 55:1; Об’явлення 22:17; Римлян 10:13; Івана 6:37; Ісаї 35:6; Дії 2:38; Ісаї 55:7; Івана 3:15-16; 1 Тимофію 1:15; 1 Коринтян 15:10; Ефесян 2:4-5; Івана 5:40; Івана 3:18; Івана 3:36.